4.
Чесне Слово
(05.12.2004 20:45)
0
Здоров будь, достославний козаче Іване Кушнір! Прийми вітання зі славного Поділля від Ростислава Балеми, Миколи Величка і поки що незнайомого тобі поета Олександра Грабовського. Ось вирішили в цей буремний час поділитись з тобою своїм захопленням українським духом, духом відродження. До зустрічі!
Можемо, братове!
Чом смутно так?.. Чом гнів бентежить кров І чом душа тривожні марші грає? То чорний знак: Небесних корогов Тони священні вкрала вовча зграя.
Чума зчманіло чавить правди плин, Свободу нашу прагнучи сполохать. О, їй не стане й тисячі Вкраїн – Наситити одну правдиву похіть І гамани набити потугіш Наїдками із владного корита! Народе мій, поглянь: ти ще стоїш – Твоя могила вже давно розрита...
Чом смутно так?.. Жени осмуту злу – Гряде, гряде землею мить жадана! То добрий знак: Скидаючи золу, „Так!” – золотіють сонячно майдани.
З усіх-усюд Іде воскреслий люд, Зміта всі перешкоди і закови. І ВІРИТЬ Він, І ЗНАЄ Вітер Змін: Ми переможем – МОЖЕМО, братове!
Ростислав Балема, член Національної Спілки письменників України. м. Хмельницький.
Не скорена
Забуті і знедолені Заручники пітьми, Знесилені, зневолені, Мов королевські олені Під кригою зими, Зостались мрії-сироти Без імені і роду Напризволяще кинуті В могили для народу. Живцем! Не винесла омани, Земля мерцем Не впала перед паном. ЇЇ, поховану в кишені Товстих, огидних Пузирів, Теплом спрацьованої жмені Сам Бог, як доньку, обігрів!
Олександр Грабовський, м. Хмельницький
|